Авіаперевезення

Авіаперевезення вантажів — це доставка товарів літаком між аеропортами з наземною доставкою до аеропорту вильоту і від аеропорту призначення. Це найшвидший спосіб перетнути континент чи океан, тому авіа обирають для термінових запчастин, дорогих і компактних товарів, зразків, ліків, швидкопсувної продукції та вантажів, затримка яких зупиняє виробництво.

Вантаж летить або в багажних відсіках пасажирських літаків, або на вантажних літаках, які беруть більші й важчі місця. Між великими містами регулярно літають обидва типи, а до віддалених аеропортів вантаж часто везуть через пересадку в хабі. Частину шляху між аеропортами авіакомпанії також виконують вантажівками за авіанакладною, це називають наземною доставкою перевізника (road feeder service).

Ціна авіа вища, ніж морем чи автомобілем, а простір у літаку обмежений, тож кожен кілограм і кожен сантиметр мають значення. ETIKO організовує авіаперевезення від складу відправника до складу одержувача: підбирає рейс і авіакомпанію, перевіряє, чи пройде вантаж за розмірами і правилами, готує документи і координує митне оформлення.

У літаку вантаж перевозять на уніфікованих вантажних засобах (ULD): авіаційних палетах із сіткою і контейнерах, форма яких повторює обрис фюзеляжу. Їх позначають кодами IATA, наприклад PMC або PAG для палет і AKE (LD3) для контейнера нижньої палуби. Експедитор чи склад авіакомпанії формує ULD так, щоб вантаж займав місце щільно і не перевищував допустиму висоту та контур.

Обмеження в авіа жорсткіші, ніж у наземному транспорті:

• Розмір дверей і палуби. Нижня палуба пасажирського літака приймає менші місця, ніж головна палуба вантажного. Тому розміри кожного місця перевіряють до бронювання.
• Навантаження на підлогу. Важке місце з малою площею опори ставлять на розподільчі підкладки, інакше його не приймуть.
• Маса одного місця. Для дуже важких місць потрібні вантажний літак і засоби завантаження в обох аеропортах.
• Центрування літака. Розміщення ULD планує авіакомпанія, і вантаж можуть перенести на інший рейс, якщо він не вписується в план завантаження.

Кожен вантаж перед завантаженням у літак проходить контроль безпеки за стандартами Додатка 17 до Чиказької конвенції ICAO. Його перевіряють рентгеном, засобами виявлення слідів вибухових речовин, фізичним оглядом або зі службовими собаками. У ЄС діє система захищеного ланцюга постачання: вантаж від відомого відправника (known consignor), схваленого компетентним органом, який сам застосовує заходи безпеки, регульований агент (regulated agent) повторно не перевіряє, якщо вантаж захищено від втручання до завантаження. Вантаж, який не можна просвітити через розмір чи щільність, оглядають іншим способом, і на це закладають додатковий час.

Небезпечні вантажі перевозять за Технічними інструкціями ICAO та Правилами IATA DGR, які на них ґрунтуються. Відправник класифікує вантаж, пакує його за пакувальною інструкцією, наносить маркування і знаки небезпеки та підписує декларацію відправника на небезпечні вантажі. Частина речовин дозволена лише на вантажних літаках, тоді на упаковку наносять знак «Cargo Aircraft Only».

• Літієві батареї належать до класу 9: UN 3480 і UN 3481 для літій-іонних, UN 3090 і UN 3091 для літій-металевих. Окремі літій-іонні батареї (UN 3480) пасажирськими літаками не перевозять.
• Вибухові речовини. На пасажирських літаках дозволено лише підклас 1.4S; на вантажних також 1.3C, 1.3G, 1.4B, 1.4C, 1.4D, 1.4E і 1.4G. Решта заборонена, крім державних винятків.
• Обмеження авіакомпаній. Перевізники мають власні відхилення від DGR, суворіші за загальні правила, тому вантаж перевіряють під конкретну авіакомпанію.

• Платна вага і ваговий поріг партії.
• Маршрут: прямий рейс чи пересадка в хабі, наявність вантажних рейсів на напрямку.
• Тип літака: чи вміщається вантаж у нижню палубу пасажирського літака, чи потрібен вантажний.
• Надбавки: паливна і безпекова, обробка на терміналах, оформлення авіанакладної.
• Спеціальні умови: небезпечні, температурні, цінні вантажі.
• Сезон і попит: у пікові періоди місце в літаку дорожчає і його бронюють заздалегідь.

Сам переліт триває години, але загальний термін визначають бронювання, приймання і контроль безпеки, пересадки, митне оформлення і наземна доставка з обох боків. Строк називають після бронювання конкретного рейсу.

• Підбір рейсу і авіакомпанії під розміри, масу, характер і терміни вантажу.
• Перевірка вантажу на придатність до авіаперевезення: розміри, навантаження на підлогу, небезпечні властивості.
• Розрахунок платної ваги і порада щодо упаковки, яка її зменшує.
• Консолідовані відправлення під головну авіанакладну.
• Чартер повного літака або частини для великих і термінових партій.
• Наземна доставка до аеропорту вильоту і від аеропорту призначення.
• Документи: авіанакладна, пакет для митниці, декларація відправника на небезпечні вантажі.
• Митне оформлення експорту та імпорту.
• Відстеження рейсів і пересадок.

Міжнародні правила

• Монреальська конвенція 1999 року визначає відповідальність авіаперевізника; для України набула чинності 5 травня 2009 року. Відповідальність обмежена певною кількістю СПЗ за кілограм, ліміти періодично переглядає ICAO.
• Технічні інструкції ICAO і Правила IATA DGR для небезпечних вантажів.
• Додаток 17 до Чиказької конвенції і національні програми авіаційної безпеки; в ЄС Регламент (ЄС) 2015/1998.
• Правила IATA для ULD щодо формування палет і контейнерів.

Вимоги до вантажу

• Розміри і маса кожного місця з упаковкою, точні до сантиметра і кілограма.
• Упаковка, що витримує перевантаження, штабелювання на палеті і перепади тиску.
• Маркування на кожному місці: номер авіанакладної, кількість місць, адреса одержувача.
• Для небезпечних вантажів: класифікація, пакувальна інструкція, знаки небезпеки, навчений персонал відправника.

Строки претензій за Монреальською конвенцією

• Пошкодження: письмово, одразу після виявлення і не пізніше 14 днів з дати отримання вантажу.
• Затримка: не пізніше 21 дня з дати, коли вантаж надано в розпорядження одержувача.